Сезон 2014-го року без перебільшення можна вважати важливим етапом на шляху розвитку українського жіночого футболу, адже навіть в умовах складної політичної та економічної ситуації у країні тренувальний і змагальний процеси тривали в усіх вікових групах, а національна жіноча збірна достойно виступила у відборі чемпіонату світу. Є підстави сподіватися на те, що цьогорічний сезон стане не менш важливим і цікавим для нашого жіночого футболу. Підбити підсумки минулого року та окреслити плани на новий сезон люб’язно погодився головний спеціаліст Комітету жіночого футболу Федерації футболу України Руслан Діденко, який приділяє значну увагу не тільки питанням організації та проведення різноманітних спортивних заходів, але і їх оперативному та об’єктивному висвітленню у засобах масової інформації.
- Руслане Вікторовичу, які, на ваш погляд, події у минулому сезоні стали найважливішими для українського жіночого футболу – на зовнішній і внутрішній аренах?
- Жіночий футбол в Україні переживає часи становлення. Я думаю, завдяки спільним зусиллям відповідальних людей ми зможемо вийти на вищий рівень розвитку. А, що стосується найважливіших подій у 2014-му році, то це, насамперед, проведення всіх запланованих заходів, незважаючи на ті труднощі, пов’язані з подіями у державі. Звісно, це відкриття ще трьох центрів розвитку дівочого футболу. Забезпечення збірних команд на хорошому рівні навчально-тренувальним процесом. Відкриття на сайті ФФУ окремої сторінки з жіночого футболу, а також відкриття сайту «Жіночий футбол України».
- Хоча збірна України не здобула путівку на чемпіонат світу, та її виступ у відборі все ж можна вважати успішним. Попри це обговорюється питання щодо зміни головного тренера. Наскільки актуальним вважаєте постановку такого питання зараз і чи розглядаються на цю посаду кандидатури іноземних спеціалістів?
- Завданням національної жіночої збірної команди України було потрапити на чемпіонат світу. Чи була спроможна збірна це завдання виконати? Рахую, що так. Щодо тренера, то аналізувати його роботу будуть спеціалісти технічного департаменту ФФУ. А, відносно спеціаліста-іноземця, то це питання дискусій.
- Не секрет, що значна частина гравців жіночої збірної України виступають у російському чемпіонаті. Чи був ускладнений у зв’язку з цим процес їх підготовки до виступів за нашу національну збірну?
- Гравці, які виступають у російських футбольних клубах, вчасно прибували до розташування збірної і ніяких ускладнень не було.
- Чи проводиться робота з організації товариських матчів збірної України, наприклад, з провідними європейськими збірними задля кращої підготовки до наступних офіційних змагань?
- Підшуковується суперник, виходячи з можливостей проведення матчів.
У 2014-му році, у зв’язку з насиченим графіком змагань, навіть віконця складно було знайти.
На 2015-ий рік розглядаються декілька варіантів, враховуючи, що ряд збірних бере участь у чемпіонаті світу.
- Пане Руслане, як відомо, президент FIFA Йозеф Блаттер упевнений у тому, що «майбутнє футболу – за жінками». Чи поділяєте ви цю думку?
- Я, вважаю, вислів президента FIFA потрібно розглядати як стимул і, відверто, за останні роки дана організація збільшила фінансову допомогу на розвиток жіночого футболу, але дехто думає, що пан Блаттер сказав: «Все футбольне керівництво повинно зосередити фінансування на жіночому футболі» – ні, стимул це вже добре. FIFA допомагає і нам потрібно самим закотити рукави та працювати, а не чекати, поки хороший спонсор зацікавиться жіночим футболом, потрібно його знаходити і переконувати. Крім того, розробляти системи популяризації жіночого футболу, в іншому випадку: «Під лежачий камінь вода не біжить!»
- Чи реально підняти жіночий футбол в Україні на справді професіональний рівень найближчим часом і чи варто, так би мовити, професіоналізувати жіночий футбол?
- Дуже багато дебатів стосовно професіонального жіночого футболу в Україні. Я за професіональний. Чому? Ну, по-перше, ми повинні рухатись вперед. По-друге, професіональний підхід дає змогу вивести жіночий футбол на вищий рівень. По-третє, у нас є дві ліги, де представники першої ліги мають статус аматорів – можна порівняти.
- Наскільки важко сьогодні юним дівчатам перейти у дорослий жіночий футбол і виявити там свої кращі якості?
- Хто працює над собою і прагне досягти чогось у футболі, тому, мабуть, легко.
- Жіночий футбол на заході країни не настільки популярний, як у деяких інших регіонах. Щоправда, минулого сезону позитивні тенденції таки мали місце, зокрема, у Тернополі й Івано-Франківську. Чи є надія, що такі тенденції стануть стійкими і від чого це залежатиме?
- На заході країни дуже багато футболісток і жіночий футбол популярніший, ніж у багатьох інших регіонах. Івано-Франківська і Тернопільська області представляли свої команди у фінальному етапі чемпіонату України з футболу серед жіночих команд першої ліги, але ж у цьому чемпіонаті також грали команди з Моршина Львівської області та Деражнянського району Хмельницької області. Дуже багато дівчаток входять до складу збірних з Волинської області, займаються жіночим футболом на Закарпатті, у Чернівецькій області, а взірцем західного футболу є Рівненська область. Приємним є той факт,що у 2014-му році відкрито групи дівчат при академії ФК «Карпати» Львів.
- Окресліть, будь-ласка, головні контури сезону 2015-го року в українському жіночому футболі?
Сезон 2015-го року, на мій погляд, це:
- хороший старт у відборі до чемпіонату Європи національної жіночої збірної;
- вихід молодіжних дівочих збірних WU-19 та WU-17 до еліт-раунду чемпіонату Європи 2015-го – 2016-го років;
- збільшення кількості команд-учасниць чемпіонату України серед жіночих команд першої ліги та дівочих команд WU-17, WU-16, WU-15, WU14;
- збільшення інформації про розвиток жіночого футболу у ЗМІ та інтернет мережах України.
Ярослав Рачковский, газета "ФутболПростир"
Теги: Руслан Диденко, комитет женского футбола, мнение эксперта |
Статистика
