На останньому засіданні Комітету арбітрів ФІФА було затверджено список міжнародних арбітрів на 2011 рік, в який потрапили 30 українських рефері. Тоді ж міжнародних арбітрів розподілили за категоріями. Найвищу серед вітчизняних суддів - "Еліт" - отримала 29-річна харків'янка Катерина Монзуль.
Незважаючи на освіту архітектора-містобудівника, Катерина займається професійним суддівством з 2004 року. А футболом, як то кажуть, - все життя.
- Футболом захоплювалася з самого дитинства. Я живу біля футбольного поля (сел. Бабаї, Харківський район). Тільки навчилася ходити - тут же пішла на поле. Тільки прокинуся - відразу на футбольне поле, скільки себе пам'ятаю - постійно там, розповідає кореспондентові УКРІНФОРМу Катерина Монзуль.
- А як сім'я поставилася до того, що ви присвятили життя не зовсім жіночій професії?
- Батьки у мене не професійні спортсмени, але серед родичів і друзів є спортсмени і навіть арбітри, тому для сім'ї не було новиною мій професійний вибір. До 18 років просто грала у футбол. Пізніше довелося робити вибір між грою і суддівством... Коли починала судити, і думок не було про високі вершини, хотілося просто якісно, професійно робити свою роботу.
- Катерина, розкажіть, як проходила кваліфікація? Ви знали, що до вас придивляються?
- У жінок є чотири групи. Перехід з однієї в іншу здійснюється наприкінці сезону. Рішення приймається на підставі твоєї роботи протягом усього сезону. Оцінка виставляється після кожного матчу, при цьому враховується якість суддівства і фізпідготовка. За якими критеріями обрали мене, чесно кажучи, не знаю.
- А як ви сприйняли новину про те, що ви єдина в країні отримали категорію "Еліт"?
- Новина сприйняла з радістю і здивуванням. Звичайно, десь глибоко всередині про це думаєш-мрієш, але, якщо відверто, я думала, що це неможливо. Не буду лукавити: те, що я єдина жінка, яка отримала таку кваліфікацію, підвищує значущість цього досягнення.
- Катя, чи складно жінці судити чоловічий футбол?
- Я між чоловічим і жіночим футболом великої різниці не бачу. Жодних складнощів з протилежною статтю на полі у мене не виникає. Може, у футболістів вони виникають (сміється), а у мене - ні.
Згадуючи початок кар'єри, Катерина зізнається, що були випадки поблажливого, а то й зневажливого ставлення з боку чоловіків-арбітрів. Але чим досвідченіше ставала, тим менше в такі ситуації потрапляла.
- Ви - професіонал, але все одно залишаєтеся жінкою. Перед виходом на полі заглядаєте в дзеркало, наносите макіяж?
- Я і в повсякденному житті їм не зловживаю. Але це не професійний підхід, а, швидше, особисті якості. Користуюся косметикою тільки у разі потреби.
- Кожного разу, виходячи на полі, що ви відчуваєте? Хвилюєтеся?
- Суддівство - це улюблена робота, частина життя. Взимку, в перервах, нудьгую за футболом. Перед виходом на поле буває особливий передстартовий стан. Звичайно ж, на гру виходиш небайдужим.
- Тоді як ви ставитеся до своїх і чужих помилкам під час гри?
- Я вважаю, що помилки може припуститися кожний. Який би досвід не був за плечима. Якби гравці не робили помилок, не було б голів. Кожен має право на помилку. Якщо її припускаюся я - переживаю. Все пропускаєш через себе, кожне прийняте рішення. Спочатку дуже переживаєш, але проходить день, і починаєш аналізувати ситуацію, робити висновки і - йдеш далі.
- Відомо, що футболісти - досить забобонний народ. А в арбітрів є свої прикмети, талісмани?
- Я не дуже забобонна. Хоча є певні традиції. Наприклад, якщо вже вийшов на стадіон, то краще не повертатися. Ще перед виходом на поле всі арбітри обов'язково сідають.
- Катерина, сьогодні здійснилося те, про що й не думали. Про що мрієте зараз?
- Отримати кваліфікацію - одне, а от обслуговувати матчі - зовсім інше. Подивимося, що довірить нам УЄФА. Якщо чесно, мрію обслуговувати фінал Ліги чемпіонів, і все одно, які команди братимуть участь.
Хочеться сподіватися, що представників України на спортивній світовій арені знатимуть не лише як хороших спортсменів, а й чесних високопрофесійних суддів.
Віта Дубовик, ХАРКІВ. 17 січня 2011 року.
http://www.ukrinform.ua
Теги: |
Статистика
