Жилстрой-1ЯтраньРодынаЖилстрой-2ЕдностьПантерыМариупольчанкаЛадомирЕМС ПодольеВосходКомитет арбитров ФФУАтекс СДЮШОР-16Луганочка-СпартакХОВУФКССтаниславчанка-ДЮСШ №3Спартак-ОрионКолос-МрияЯнтарочкаКарпатыБуковинская НадеждаИнвиктус-НУБиП
НОВОСТИАРХИВ НОВОСТЕЙ
Главная страница > Новости
Христина Ботюк: «Ми перемагали і з травмами, і без замін…»
ЗМІ про жіночий футбол
28.07.2017 19.25
Христина Ботюк: «Ми перемагали і з травмами, і без замін…» - wfpl.com.ua, Кристина Ботюк,  женский футбол
Распечатать
Просмотров: 724
Як відомо, невдовзі після започаткування у 2001-му році Кубка УЄФА серед жінок у ньому стали змагатися і команди з України. Проте далеко не всім представникам нашої країни вдалося успішно подолати групову кваліфікацію цього турніру. У 2008-му році такої звитяги досягнула потужна і добре укомплектована команда ЖФК «Нафтохімік» (Калуш), яка впродовж багатьох сезонів радувала видовищною грою та гучними перемогами. Про успішний досвід виступів у жіночому єврокубку, який є дуже цінним та актуальним напередодні групового етапу Ліги чемпіонів 2017-го – 2018-го років, розповіла безпосередня учасниця цих яскравих подій, одна із найкращих форвардів в українському жіночому футболі, капітан «Золотого складу» калуського «Нафтохіміка» Христина Ботюк.

– Христино, запорукою непересічних успіхів «Нафтохіміка» стали, мабуть, справжні професіонали у складі команди, тренерському штабі та керівництві клубу, чи не так?
– Так, завдячуючи кістяку команди, який був незмінний, ми йшли до чемпіонства 2007-го року і у всіх була мрія поїхати на Кубок УЄФА. Задачі у нас завжди були високі і ми чітко усвідомлювали – маємо бути першими. І ми достроково стали чемпіонами України! Пам'ятаю – це відбулося в Донецьку. Я їхала туди з трьома зламаними ребрами і тренер команди Ігор Юрченко прекрасно розумів, що травма не дасть мені грати, адже дихати було дуже важко. Порадились і вирішили, що я їду з командою як капітан. Але була умова від тренера – якщо десь спробую сказати у дорозі, що мене болить, то висадять там і все… У Донецьк я не тільки приїхала, але й вивела команду на поле та зіграла п'ятнадцять хвилин матчу, в якому ми забезпечили собі чемпіонство.

«Золотому складу» я вдячна за те, що ми зробили колосальну роботу. Помилок в іграх майже не було, штрафні виконували бездоганно, хоч ми виходили з такими травмами, з якими б ніколи жоден футболіст не вийшов. Самі просили, щоб кололи знеболювальне і виходили на гру. При цьому було таке, що виходили на поле в подертих бутсах, бо не було часу поїхати і купити…

Це була команда для душі, де нас із Оксаною Знайдьоновою називали «американськими швидкісними бджолами» та «королевами другого поверху» при зрості 1 метр 57 сантиметрів та вазі 45 – 47 кілограмів…

Так, ми пройшли довгий шлях і досягли дуже високих результатів. І всі тренери, і виконавчий директор Михайло Михайлович Овчар, який завжди був з командою і заслуга якого велика, і президент Сергій Вікторович Чмихалов завжди нас підтримували і вірили в нас. До речі, ми щоразу чекали президента клубу на матчі.

Не можу також не відмітити, що у нас були найкращі вболівальники. Ми збирали повний стадіон – це незабутня атмосфера. Ми розуміли, що граємо для них і викладалися на повну, тому була і любов від вболівальників, і шалена підтримка.

Всі, хто входив до «Золотого складу», – всі були рівні. І всі розуміли, що хоч нас є більше, ніж одинадцять, але ми всі – головний склад.

Звісно, все не розкажеш в одному інтерв'ю… Та це – дуже важлива частина нашого життя, це – дев’ять успішних років славної команди. І ми – найкращі!

– Розкажіть, будь ласка, про перебіг першого групового етапу Кубка УЄФА 2008-го – 2009-го років, що проходив у Вроцлаві.
– На Кубок УЄФА у команду було запрошено чотирьох легіонерів. Щоправда, не було часу зіграватись, адже ми відразу поїхали на груповий етап у Польщу.

Перша гра була з місцевим «Вроцлавом». Наша команда розуміла, для чого ми тут, – це був шанс підтвердити наш клас, показати, чого навчилися за роки наполегливої праці. «Вроцлав» же зробив ставку на грецький ПАОК – їх зустріч у заключному турі була запланована на головному стадіоні міста, тобто, нас вже недооцінювали. Поєдинок «Нафтохіміка» з польською командою був важким, як кажуть, лягали кістьми, жорстка боротьба тривала на кожному клаптику поля. Але ми забили гол і кожна, мабуть, сказала собі, що не дасть пройти до наших воріт. І гра закінчилася з рахунком 1:0!

Наступним суперником був ПАОК. Гравці цієї команди розуміли, що після нашої перемоги над господарями їм треба перемагати. Тож на полі таке творилося! Ще гірше, ніж у грі з «Вроцлавом». Та ми знову забили гол і пішла та ж тактика на утримання. Мене у штрафному майданчику збили, пенальті арбітр не дала – продовжила гру, але невдовзі вона все ж зупинила гру, бо піднятися я вже не могла. Мене винесли з поля і наш лікар відразу сказав: «Все – заміна». У цій грі також травмувалась Наталя Ліщина, в іншої ж нашої футболістки була третя жовта картка і вона мала пропускати заключний матч у групі. А ПАОК ми перемогли!

Мене відразу відвезли до лікарні, нога щохвилини ставала більшою. Лікарі зробили рентген і з’ясували, що стався повний розрив зв'язок, після чого одягнули гіпсовий «чобіт». Команда з тренерами чекала у холі і, коли побачили мене у гіпсі, а Наталю з перев’язаним коліном, всі зрозуміли – ми двоє травмовані, а третя також пропускає. Це означало, що на заключний матч залишається тільки одна заміна.

Я тоді не могла ані ходити, ані навіть встати – такий сильний був біль, а милиць мені не дали. Тому на сніданок, обід і вечерю дівчата несли мене на руках десь метрів вісімсот. Потім приїхали представники УЄФА провідати мене і зрозуміли, що потрібні милиці…

Хоча був вихідний день, та кожна команда виходила на легке тренування. І ось тут «зламалася» ще одна футболістка. У таке ніхто не міг повірити, але нас четверо «випало» з гри. Це означало, що третій матч треба було грати взагалі без заміни – водинадцятьох. Та, попри кадрові проблеми, у грі з естонською «Левадією» перевага була на нашій стороні – дівчата впевнено тримали м'яч, домінували і здобули третю перемогу поспіль, тож «Нафтохімік», посівши перше місце, вийшов із групи! Усі гравці розуміли, що цього досягнули саме ми і що ми якнайкраще представили Україну в єврокубку!

– Які найяскравіші враження залишилися від успішних виступів за кордоном?
– Це була велика радість. Емоції передати неможливо. А ще дуже важливо, що лідер групи обирав місце проведення другого раунду відбору. Ви уявляєте, це означало, що ми проводимо вдома другий груповий етап Кубка УЄФА – це неймовірно. Калуш та Івано-Франківськ приймають!

– Чому, на ваш погляд, вдома не вдалося повторити успіх, якого досягнули у Польщі?
– На другому етапі ми розуміли, що хоч граємо вдома, але без замін. Я гіпс зняла не через місяць, а через одинадцять днів, заново почала вчитись ходити і невдовзі приступила до тренувань. Коли почала прискорення, вся команда аплодувала. Я розуміла: чим зможу, тим допоможу. Але це була серйозна травма – не могла навіть фінт виконати…

Такої кількості людей на стадіоні під час футбольних матчів Калуш ще не бачив! Але команда «перегоріла» в середині, Так, грали, були моменти, але і я не можу зрозуміти причину, як ми могли так програти вдома. Та все ж ми стали чотирнадцятими у Європі і найкращими в Україні!

– Значний досвід виступів у єврокубках має харківський «Житлобуд-1», до складу якого ви також деякий час входили. Проте цій добротній за мірками українського жіночого футболу команді досі жодного разу не вдалося вийти з групи у Лізі чемпіонів. Можливо, рівень більшості суперників у нашій вищій лізі не дозволяв харків’янкам належно підготуватися до міжнародних змагань?
– Так, «Житлобуд-1» – багаторазовий чемпіон України і не раз грав у єврокубках. Але, як бачите, ми вийшли з групи, а вони – ні. Чому «Житлобуд-1» не зміг це зробити, найкраще знають вони. Що ж до чемпіонату України, то раніше він був дуже сильний, а тепер значно слабший…

– Як оцінюєте шанси цьогорічного представника України – харківського «Житлобуду-2» – здобути у серпні путівку до плей офф Ліги чемпіонів 2017-го – 2018-го років?
– Оцінювати шанси «Житлобуду-2» не стану, та я впевнена – вони добре розуміють, що представляють Україну і її чемпіона. Тому можу побажати їм тільки перемог.


Довідка
Христина Ботюк


Чемпіон України з футболу 2007-го року; срібний призер чемпіонату України 2012-го року; бронзовий призер чемпіонатів України 2005-го, 2006-го, 2008-го, 2011-го років; володар Кубка України 2012-го року; найкращий бомбардир чемпіонату України 2006-го року (25 голів). Майстер спорту з футболу.

Найкращий бомбардир чемпіонату України з футзалу 2005-го року (47 голів). Кандидат у майстри спорту з футзалу.
Майстер спорту з хокею на траві.

Інтерв’ю для газети «Спортивка» підготував Ярослав Рачковський

Источник информация: http://wfpl.com.ua

Теги: Кристина Ботюк
Реклама
Последние новости по теме:
19.08.2019 Легендарный голландский игрок считает смешным равенство зарплат в мужском и женском футболе
30.07.2019 В Одесі відбувся третій чемпіонат України з пляжного футболу серед жінок
30.07.2019 В Одессе состоялся женский чемпионат Украины по пляжному футболу
27.07.2019 Сборная ХАФ громит француженок
25.07.2019 Украинки сыграют с Университетом Монпелье за бронзовые награды
25.07.2019 Юбилей и рекорд: женский турнир по пляжному футболу соберет в Одессе команды из семи областей Украины
24.07.2019 Воронина спасла ХАФ от поражения
24.07.2019 Відбулось жеребкування чемпіонату України з пляжного футболу
23.07.2019 Украинки минимально уступили студенткам из Франкфурта
22.07.2019 Сборная Харьковской физкультурной академии возглавила группу В
Фотогаллерея:
30.07.2019 В Одессе состоялся женский чемпионат Украины по пляжному футболу
07.07.2019 В Скадовске прошли сельские игры по футболу (ФОТО)
19.03.2019 Реконструкція стадіону у Костополі знаходиться на завершальній стадії (ФОТО)
18.12.2018 Футбол - не лише чоловіча гра. Як 14-річна чернівчанка потрапила до збірної України з футболу (ФОТО, ВІДЕО)
07.11.2018 У Львові пройшов дитячий фестиваль футболу "Відкриті уроки футболу" (ФОТО)
Видео:
30.07.2019 В Одесі відбувся третій чемпіонат України з пляжного футболу серед жінок
19.07.2019 Футбол не тільки для чоловіків: про жіночу команду «Ладомир» у студії «БУГу»
19.07.2019 ВИДЕО ДНЯ. Игрок "Минска" Анастасия Линник сыграла в текбол на раздевание
15.07.2019 ВИДЕО ДНЯ. На турнире Неймара чемпионку нокаутировали кубком
09.07.2019 ВИДЕО ДНЯ. Сестры-хоккеистки снимают вайны про свою жизнь
Реклама
НовостиЧемпионатКубокСборныеТурнирыМультимедияРазное
Главные новости
Новости футбола
Трансферы
Архив новостей
Высшая Лига
    - турнирная таблица
    - календарь чемпионата
    - бомбардиры
    - нарушители
Первая Лига
Зимнее Первенство
Архивы игр
Кубок Украины
Зимний Кубок
Кубок надежд ФФУ
Women A
WU-19
WU-17
WU-15
Чемпионат Европы
    - ЧЕ-2017
    - ЧЕ WU-19
    - ЧЕ WU-17
Чемпионат Мира
    - ЧМ-2015
Лига Чемпионов
Кубанская весна
Другие турниры
    - Товарищеские игры
    - Чемпионат России
Фотогалерея
Видеогалерея
План-календарь
Центры развития (МРЦ)
Наши за границей
Дни рождения
(c) 2014 Информационное агенство "Женский спорт Украины" (info@wfpl.com.ua)
(c) 2016 "Женский хоккей Украины"
(c) 2018 "Гандбол Украины"
При использовании материалов сайта ссылка на www.wfpl.com.ua обязательна.
Редакция не несет ответственности за материалы из других источников,
все источники информации указываются на нашем сайте.

Сайт был открыт 30.12.2014 г.