Жилстрой-1Атекс СДЮШОР-16Легенда-ШВСМЯтрань-БерестивецРодына-ЛицейЖилстрой-2ЕднистьПантерыЗлагодаКомитет женского футбола ФФУФедерация футбола УкраиныКомитет арбитров ФФУКДЮСШ №8Луганочка-СпартакЛьвовяночкаДЮСШ №3Орион-АвтоКолосЯнтарочкаЛадомирВосход
НОВОСТИАРХИВ НОВОСТЕЙ
Главная страница > Новости
Анастасія СКОРИНІНА: «Тепер я знаю куди і до чого рости!» + ФОТО
Інтерв'ю з гравцем від Ігоря Соболенко
17.12.2015 12:46
Анастасія СКОРИНІНА: «Тепер я знаю куди і до чого рости!» + ФОТО - wfpl.com.ua, Анастасия Скорынина, Ятрань,  женский футбол
Распечатать
Просмотров: 871
Так сталося, що раптом виникший зимовий кубок України серед жіночих команд дозволив поспілкуватися із Настею Скориніною. Вона сім років була в нашій команді, але лише зараз, коли вона захищає кольори харківського «Житлобуда-2», вдалося зробити вартий її матеріал. Настя приїхала до Умані зовсім юною дівчиною (як вона сама каже – «ми не розуміли, що відбувається…») а повернулася до рідних країв загартованим бійцем, якого не зупинили різні негаразди (включаючи дуже складну травму). Вона зажди була скромною і адекватною дівчиною. І залишила по собі в Умані дуже гарну пам'ять. І в команді. І взагалі в місцевому футболі (її знали і впізнавали всі, хто хоч трохи обізнані у місцевому футболі, вона і матчі чоловічого чемпіонату району судила). І в педагогічному університеті, де дуже старано навчалася і була помітним спортсменом. Вона і педагогічну діяльність розпочала на Уманщині, попрацювавши з дітками в райнній ДЮСШ «Колос» і в районному дитячому клубі фізичної підготовки. Але прийшов час і додому повернутися і спробувати піднятися до ще вищих висот з новою командою. І на Уманщині зажди раді бачити Настю у нас і бажають їй щиро всього самого найкращого – вона варта цього!

- Настя, ти по суті повернулася додому. Тому і так зрозуміла відповідь на перше запитання. І все ж – причина переходу із команди Уманського району?

- Я сім років не була дома. По пальцях можна порахувати скільки разів бувала там. Це нелегко. Скучила. Та і спробувати себе в команді із максимальними цілями хочеться.

- А чому в «Житлобуд-2» а не в «Житлобуд-1»?

- А з того ж таки «Житлобуда-1» в мене і не було жодних пропозицій. Були від «Легенди» та «Житлобуда-2». Вибір мій був тут однозначний. До того ж у Погорєлова в команді я раніше колись була вже. І якщо чесно, то дуже цікаво було пограти під керівництвом тренера Зінченко.

- І як тобі новий тренер?

- Дуже цікаво! Приходимо на заняття – все розписано. Багато людей на цих заняттях. А це означає, що є конкуренція. Якось було 25 чоловік на тренуванні. Я скільки і не бачила. Потім зменшилася кількість – основа стала готуватися до зимового кубка. Доречі, через цей турнір в Умані у нас різко змінився тренувальний процес. Довелося різко прискорювати і форсувати підготовку до раптом придуманого турніру.

- Які завдання на 2016-й рік у твоєї нової команди?

- Перемога в чемпіонаті і по можливості у кубку.

- Реально досягти таких висот?

- Впевнена, що так. Думаю, що вже вся Україна чекає, щоб у «Житлобуда-1» появився реальний конкурент. Вважаю, що у нас пристойні шанси виконати поставлені завдання.

- В збірну тебе більше не запрошували?

- Ні. Навіть не знаю що тут сказати. Уважно слідкую за збірною. Радує, що там появилися нові обличчя. А взагалі-то я зараз не переймаюся чи є в мене виклик до збірної чи ні. Граю за клуб. Заслужу – викличуть.

- А коли ти взагалі стала займатися футболом?

- З 12 років. В шкільній команді. Тренувалася з хлопчиками. Тоді в Харкові були такі змагання масові «1000 команд». Під цей турнір створили і дівочу команду. Тренер з моїх рідних Печеніг зв’язався з Погорєловим. Він нас переглянув на цих змаганнях і запросив до своєї команди. Нас тоді разом з Хаванською разом тоді привезли на перегляд.

- Де ви грали з Погореловим?

- По колосовським змаганням по своєму віку. За Суми в 13 років грала. Мені тоді 13 років було і не знаю як ми змогли вийти у вищій лізі. Була на перегляді у Луганську. А ще грали в міні-футбол. Шевченко, Філенко… У вищій лізі один сезон провели. Найбільше досягнення було – обіграли «Соцтех». Без Титової вже, але знатна команда була. В нас просто шалена радість тоді була! Потім команда розпалася. Погорєлов влаштував Хаванську до Маріуполя, Філенко – до Чернігова. А ми з Шевченко вирушили до Умані.

- Пам’ятаю це. 2008 рік. На друге коло. І які перші враження були в Умані?

- В першу чергу ми були в захваті від поля і стадіону, на якому тренувалася і грала команда. Загалом мені тоді було лише 16 і страшнувато було. Не сильно розуміли що відбувається і куди потрапили. Добре, що нас двоє приїхало. Першою побачила Юлю Стець, яку знала. Паматаю як з інтересом на нас дивилася на першому тренуванні Тоня Гончарук. Але нас дівчата добре прийняли. Ми швидко освоїлися. Тоді був дружній колектив. То пізніше там розладилося… Ну а згодом повернулася до команди Аліна Капустян. То ще легше стало. Вона була наша землячка і трохи старша. І вона нас взяла під своє крило.
А головне – то була вища ліга! І нам було дуже цікаво! Величезне бажання було!

- Пам’ятаєте де жили?

- А як же! Пам’ятаю і що переїжджали кілька разів. З однією з перших квартир ціла містична історія була. Та ж Капустян не вірила у всіляке потайбічне. Але і вона в підсумку змушена була повірити! Я ту квартиру не застала. І могла б посміятися з розповідей дівчат. Але Аліні я вірила – якщо вже вона це чула і відчувала, то щось там таки напевне було!

- А що ще згадаєш?

- Молодий і веселий був колектив! Особливо згадую поїздки на ставок до Микитовича! О то було дійсно весело і цікаво! Нам все дуже кортіло ще й з ночівлею на ставку залишатися. Яскраві спогади про ті пригоди!

Через важку травму і тривале лікування я «пролетіла» і повз молодіжну збірну і повз молодіжні ігри України…

- Важким видався наступний сезон 2009 року?

- Так. Мало того, що команді дуже важко було. Так і я ще отримала свою найважчу травму. Лівого захисника в матчі у Донецьку грала. Дуже не хотіла виходити на тій позиції. Але ви мене ставили де потрібно було команді. Я таким собі універсалом була. Так перед самим кінцем матчу нога застряла між кочками «газону» і коліно «вилетіло».

- Пам’ятаєш лікування?

- Таке забудеш! Пів року ми тоді втратили марно. Діагноз невірно поставили в Умані. Все обіцяли, що відновлюся. А воно все не проходило. Навіть на пару матчів наприкінці сезону я вийшла. Не змінилося нічого на краще і після зимового відпочинку. Пам’ятаю як у вас вираз обличчя був, коли ви побачили стан мого коліна на першому ж тренуванні 2010го року. Тоді і стало зрозуміло, що без операції не обійтися.

- Пам’ятаю тебе з підручниками в палаті після операції…

- Готувалася до ЗНО, щоб ще раз вступити до університету. Мене підвели одногрупниці в Харкові. Я втратила момент, коли ще можна було здати сесію. І пішли на принцип – мене відрахували (І.С. – там ще зіграв роль той факт, що Настя грала в Умані а не в Харкові і дівчину не пожаліли). Але ми з Шевченко змогли підготуватися і нормально здати ЗНО. І я вступила до УДПУ. Шевченко також. Але вона жодного дня не навчалася і сама забрала документи з університету. Взагалі добре, що мої шляхи з Шевченко розійшлися. І я не вляпалася згодом в історію із «бунтом» і спробою «втекти» до дніпропетровської міні-футбольної «Злагоди». А Наташа Аілінкий таки добре собі нерви попсувала. Вона тоді ще й крайньою залишилася.

- Ти в 2010-му пропустила Молодіжні ігри України …

- Я ще й збірну молодіжну України пропустила… І Молодіжні ігри України пропустила… Чудова у нас тоді команда була 1991-го року народження! Не вистачило буквально мізеру, щоб стати чемпіонами (І.С. – от до цих пір впевнений, що якраз додати ще б тоді Настю, то приміряли б не срібні медалі а золоті!). Жаль…

- В 2011-му ти повернулася у гру?

- Півзахисником повернулася. В команді вже були досвідченні Константінова, Боярова, Романів.

- І як тобі з ними було?

- Ми швидко знайшли спільну мову. Пам’ятаю, що Леся навіть видала – « в нас нарешті появився фланг!»

- Тебе Леся не напружувала розмовами на полі?

- Я навіть сама просила підказувати! Але вона до мене якраз мало говорила! А дехто даремно ображався. З часом це усвідомили. Та ж Віка Музика це згадує. Єдине, що Леся це на емоційних тонах все виговорювала. А тому подеколи і ображалися. Хоча по суті вони говорила вірні речі.
Катя Константинова була справжнім бійцем. Жаль. Що проблеми із зором їй дошкуляли.

- А Боярова?

- Нормально. Скажем так – агресивний боєць! Вона також повністю віддавалася і віддається грі. Але я її підказок не чула. Бо чула Лесю)))

- Далі був перехід до міні-футболу…

- В кінці 2011-го. Пам’ятаю, що коли зайшли у зал, то більше гріла лаву запасних. Бо все грала у великий футбол. А великий футбол і міні-футбол – то два абсолютно різних види спорту! І м’язи інші працюють, і тактика і т.д. І стала я сама над собою працювати. Багато аналізувала. Сидіти на лаві запасних не хотілося. Тому треба було щось робити. І пробилася до основного складу – це було значно веселіше і цікавіше аніж у запасі сидіти!

- Міні подобається?

- Для різноманітності то да. Але загалом мені більше до вподоби великий футбол. А це, повторюся, два різних види спорту. Під кінець більше стало подобатися. У нас стало явно краще виходити грати. Навіть несподівано стала капітаном.

- Чому це несподівано?

- Чомусь так. Приємно було мати таку оцінку від команди.

- У нас та капітанська пов’язка була немов якась «чорна мітка» …

- Було таке. Важко було зрозуміти що то було і чому то було. Я сама навіть побоювалася. Але загалом не сильно переймалася. Але капітанська повязка багато до чого зобов’язує. Велика відповідальність.

- Пам’ятаєш півфінали кубка України з Калушем?

- Та спробуй таке забути! Суддівство було – справжній цирк! Неймовірно було важко було через це. В Калуші нас просто «убили». Але ми змогли таки прорватися до свого фіналу України! І то багато чого варто! Дуже цінна перемога була!

- А які ще пам’ятні ігри були в міні?

- З Луганськом не забуду побоїще. Дуже неприємний осад залишився від їх хамства і брутальності. А так то ми вдома дуже пристойно грали. З усіма «бодалися». А ось на виїзді слабше грали. Хіба що з «Біличанкою» згадаю гру, коли вони до перерви нам так і не змогли забити. В Сумах ще яскрава гра вийшла. Я навіть приз кращого гравця в тій «бійні» отримала.

Нам, на мою думку, не вистачало якихось двох чоловік рівноцінних. Цього не вистачало команді, щоб зробити якісний крок вперед. Тому в мене у «Житлобуді-2» і трапився культурний шок – тут кадрового дефіциту немає! Мене особисто конкуренція стимулює.

- В 2013-му «Ятрань» повернулася до великого футболу…

- Ми тоді весь турнір у першій лізі гарно на одному диханні відіграли. І лише у фіналі оступилися. І там нам лави запасних забракло. У того ж «Медика» вона просто довша виявилася. А ми ж їх в першому колі вдома 11:0 знищили! У нас з тим Івано-Франківськом якісь вічно проблеми були (в 2013-му на фінал першої ліги «Медик» з Моршина підсилився гравцями з Калуша, де розпалася команда).
Доречі, згадала ще одну пам’ятну гру. В 2008-му вдома проти «Нафтохіміка» з Калуша. То був чинний чемпіон України і готувався саме до ліги чемпіонів. Легіонерки у них були – американка, іспанка, ще хтось… А тут ми нічию вирвали! Яскравий матч вийшов на штучному полі!

- В 2014-му повернулися до вищої ліги… по суті це був новий колектив?

- Да, це був вже інший колектив. Залишилися по суті лише я, Музика, Боярова і Цикаленко. І то остання не застала вищої ліги 2008-2011 років.

- Як тобі закордонні легіонери?

- Затушевська дуже сподобалася. З першого тренування. Цикаленко змушена була поступитися місцем у воротах. Особливо сильно тоді провела Аня перше коло (І.С. – зараз Затушевська голкіпер національної збірної Молдови).

- А грузинки?

- Я побачила їх вперше у залі. Придивлялася. Для нас це було немов якийсь цирк – ми ж легіонером до цього не бачили! Але у обох якісь проблеми були. Толком не грали. З документами, трансферними. А взагалі дівчата дружелюбні були. Пам’ятаю, що вони добре все розуміли російською, але не хотіли нею розмовляти. Коли треба було, то могли прикинутися, що не розуміють)))
Арміне Хачатрян як гравець дуже сильний була. Але як Хачеріди – подекуди ризикнувши, могла і «привезти» команді момент.

- А як тобі Мангасарян?

- Дуже технічний гравець і чудово бачила поле. Надзвичайно сильний гравець!

- А що скажеш про дончанок?

- Першою появилася у нас Катерина Ішутіна. Хороший гравець з дальньою передачею і ударом. В захисті вона мені більше подобалася. Вона звідти могла атаку розпочати довгою передачею.
Оля Авдєєва і Настя Вороніна теж сподобалися. Жаль, що травма Насті завадила торік.

- Як зреагувала на виклик до національної збірної в 2014-му?

- Я сильно здивувалася. Я в молодіжці практично не грала через ту прикру травму коліна. Після зимової першості України 2014 року мене запросив тогочасний тренер збірної.

- І які були враження?

- Я тоді на тренуванні вперше побачила такий сильний підбір гравців. Я про більшість лише чула. А тут з ними поряд! Пекур, Дятел… Тепер я знаю куди і до чого рости! А прийняли мене дуже добре!

«Умань – мій другий дім, де я сформувалася як особистість.»

- З ким найбільше товаришувала в команді (мається на увазі "Ятрань"?)


- Взагалі у мене з усіма були гарні стосунки. Але так сталося ,що в "Ятрані" завжди змінювався склад гравців і тому в кожен період я знаходила собі товаришів, з якими і до цих пір підтримую дуже гарні стосунки! Це насамперед Наташа Аілінкій, Леся Романів, Віка Музика і сама маленька – це Ленчик Цикаленко)))) Немало і небагато,але мені і Їх вистачає))))

- Чи жалкуєш за тим, що опинилася в Умані?

- Не жалкую звісно - це мій другий дім. Я саме там сформувалася як особистість, так як знаходилась в період з 16 до 24 років.Отримала освіту, досвід який маю на цей момент в футболі, першу роботу і друзів.

- Чого "Ятрані" не вистачало, щоб піднятися вище?

- Вважаю, що не вистачало людей. Так було з самого початку. Майже завжди нам не вистачало людей на одразу декілька позицій, через що не складалося в грі. Не було достатньо на тренуваннях, деякі приііздили тільки на гру. А не вистачало,бо були завжди проблеми з фінансуванням. Але це моє бачення...

- Розкажи про свій новий досвід роботи з дітьми?

- Сподобалося працювати. Але дуже важко тренувати, як на мене, і заохочувати дітей до праці без певноіі цілі! Я маю на увазі без змагань. Було б не погано організувати хоча б декілька змагань. І дітям цікаво і тренерам легше.

- Давай згадаємо наостанок про твою сім’ю.

- Батько – Петро Едуардович. Він завжди мене до спорту підштовхував. Він, мабуть, хотів, щоб я у бойових видах була. Навіть до секції карате відвів. Але не склалося. Після перших змагань ту секцію закрили. І я пішла у футбол. Батько не перешкоджав. Скажемо так – нейтрально ставився. Міг м’яча придбати.
Мама – Олена Сергіївна. Ну вона як мама - «Ну ти ж дівчинка!» Але до операції вона мене підтримувала. А ось після операції вона сильно переживала. Та я заявила – «Я своїх цілей досягну!». І мої батьки мій вибір сприйняли як належне.

В мене прадід був футболістом. І кажуть, що я в нього напевне пішла.
Моя сестра Юля Артьомова відома спортсменка. Штангістка. Майстер спорту міжнародного класу. Чотири роки готувалася до Олімпіади. 2012 в Лондоні. Але через травму не потрапила туди. І це її підкосило. Вона завершила спортивну кар’єру.

- Нікого не забули?

- Хочу згадати Женьку Крепостну… Її загибель була надзвичайно важкою для нас… Ми і на кладовищі часто по тому збиралися… Ми так і не усвідомили її втрату. Вона ж збиралася їхати до Німеччини. І ми собі сприймаємо, що Женька просто уїхала від нас…

А ще обов’язково маю згадати мою меншеньку сестру Лізу. Вона була і є для мене джерелом натхнення. І я часто тому не опускаю руки.

Умань. Грудень 2015 року. Ігор Соболенко

Источник информации: http://umanfootball.com.ua/news/news5/1457-anastasya-skorinna-batki-my-vibr-spriynyali-yak-nalezhne.html

Теги: Анастасия Скорынина, Ятрань
больше фотографий
Реклама
Последние новости по теме:
27.06.2017 Став відомий оновлений склад Комітету жіночого футболу ФФУ
02.06.2017 Тренера "Луганочки-Спартак" дискваліфіковано на 5 ігор
15.05.2017 Засідання Комітету жіночого футболу ІФФФ
13.05.2017 ОФІЦІЙНА ЗАЯВА ЖФК "РОДИНА-ЛІЦЕЙ"
13.05.2017 Аллу Герасимчук провідали у лікарні (ФОТО)
11.05.2017 ВНИМАНИЕ! КОНКУРС "СЕЛФИ С ИГРОКОМ"!
27.04.2017 Королеви футболу: як уманські дівчата підкорюють світ (ФОТО)
20.04.2017 Заявочные периоды в 2017/18 годах
20.04.2017 ВНИМАНИЕ руководителям команд Высшей и Первой лиг!
18.04.2017 "Пантеры" и ВО ДЮСШ Беланова-Блохина сыграли товарищеский матч
Фотогаллерея:
13.05.2017 Аллу Герасимчук провідали у лікарні (ФОТО)
27.04.2017 Королеви футболу: як уманські дівчата підкорюють світ (ФОТО)
15.04.2017 Відправна точка для жіночої команди "Ятрань-Берестівець" (ФОТО)
09.03.2017 "Жилстрой-1" перед праздником развлекался футболом (ФОТО)
12.02.2017 ЖФК «Пантери» з Умані проводять навчально-тренувальний збір в Білозірській Академії футболу «Черкаський Дніпро-Зоря
Видео:
15.04.2017 В Доме кино показали трейлер Алисы Коваленко "Домашние игры" (ВИДЕО)
10.04.2017 «Жилстрой-1» сыграл в бампербол (ВИДЕО)
29.03.2017 ЖФК "Пантеры" подвели итоги прошедшего чемпионата Украины (ВИДЕО)
11.03.2017 Валентина Котик и Ия Андрущак в эфире ОТБ Харьков
09.03.2017 Алексей Стрельцов рассказал о перспективах женского футбола в области
Реклама
НовостиЧемпионатКубокСборныеТурнирыМультимедияРазное
Главные новости
Новости футбола
Трансферы
Архив новостей
Высшая Лига
    - турнирная таблица
    - календарь чемпионата
    - бомбардиры
    - нарушители
Первая Лига
Зимнее Первенство
Чемпионат WU-18
Чемпионат WU-17
Чемпионат WU-16
Чемпионат WU-15
Чемпионат WU-14
Архивы игр
Кубок Украины
Зимний Кубок
Кубок надежд ФФУ
Архив матчей
Women A
WU-19
WU-17
WU-15
Чемпионат Европы
    - ЧЕ-2017
    - ЧЕ WU-19
    - ЧЕ WU-17
Чемпионат Мира
    - ЧМ-2015
    - ЧМ WU-20
    - ЧМ WU-17
    - Летняя Универсиада
    - Олимпийские игры
Лига Чемпионов
Кубанская весна
Другие турниры
    - Турнир развития УЕФА 2015
    - Чемпионат России
Фотогалерея
Видеогалерея
Онлайн трансляции
Видео трансляции
Регистрация
План-календарь
Центры развития (МРЦ)
Состав комитета ЖФУ
Документация
Конкурс Predictor
(c) 2014 Информационное агенство "Женский футбол Украины"
(c) 2015 "Женский футзал Украины"
(c) 2016 "Женский хоккей Украины"
Дизайн и разработка сайта: М. Минин
При использовании материалов сайта ссылка на www.wfpl.com.ua обязательна.
Редакция не несет ответственности за материалы из других источников,
все источники информации указываются на нашем сайте.

Сайт был открыт 30.12.2014 г.